19.01.2021 Молодша група.

    тема: Проектування  та виготовлення кордових моделей. Класи моделей. Особливості системи керування та силових установок. Виготовлення робочих креслень.

    Ко́рдова а́віамодель (англ. Control line, U-Control) — модель літака з двигуном, що літає по колу, утримується та керується двома тонкими сталевими тросами, кордами (від англ. cord — шнур, мотузка). Вони порівняно прості в експлуатації, за своїми формами можуть бути схожі на справжні літаки або мати вільну нескладну конструкцію.

Кордові літаки виготовляють із традиційних в авіамоделізмі матеріалів: бальзова та липова деревина, соснові рейки, авіаційна фанера, мікалентний папір, лавсанова плівка. Найпростіші тренувальні кордові авіамоделі можуть мати пласке крило та необ'ємний (контурний) фюзеляж. Пілотажні, та інші спортивні моделі, мають достатньо складну конструкцію. Кордові моделі, як правило, оснащуються двигунами внутрішнього згоряння об'ємом 1,5—10 см³. Їх запускають на рівному спеціальному асфальтовому або звичайному трав'яному майданчику (кордодромі) діаметром 45—50 м.

Модель літака з двигуном літає по колу та керується пілотом, який знаходиться в центрі цього кола. Пілот управляє моделлю за допомогою двох тонких сталевих корд прикріплених до рукоятки управління, яка знаходиться в руці. Інший кінець тросів закріплюється в моделі, і спеціальним механізмом перетворює переміщення руки в рухи стерна висоти, що дозволяє маневрувати моделлю. Пілот повертається слідом за моделлю і контролює її положення в повітрі.

Модель може літати горизонтально або виконувати різні еволюції в межах півсфери над землею, радіусом півсфери є довжина корди. Діаметр сталевого корду близько 0,3 мм, а довжина не повинна перевищувати 21,5 метра. Літаки можуть злітати з колісного шасі, або запускатись прямо з рук.

Моделі копії часто оснащують додатковими кордами для керування демонстраційними функціями. Останнім часом стало можливим оснащувати кордові моделі безколекторними електромоторами з контролером, та легкими літій-полімерними акумуляторами встановленими на борту.

            Кордова навчально-тренувальна пілотажна МОДЕЛЬ

Основний розрахунковий варіант мотоустановки базується на двигун МАРЗ - 2,5 зі спеціально виготовленим повітряним гвинтом з берези розміром 220х X 150 мм.

Основою фюзеляжу моделі є силова частина, представлена пластиною, склеєною з трьох шарів будівельної чотирьохміліметрової фанери.

Ззаду до неї підклеюється пінопластова хвостова частина, а зверху і знизу — силові стрингери із соснових рейок перетином ЗХ 12 мм. Після звуження заготовки фюзеляжу (ця операція проводиться на ділянці від задньої кромки крила: до хвоста товщина повинна зменшитися від 12 до 5 мм), носова частина дообшивается фанерою товщиною 1 мм, яка частково нахльостується і на пінопласт, а хвіст фюзеляжу замикається бобышкой з липи або обшивається невеликими шматочками тонкої фанери.

Нервюри випилюються з міліметрової фанери і після остаточного профілювання полегшуються. Закінцівки пінопластові; Центральна нервюра, що забезпечує стикування з фюзеляжем, зроблена з липи товщиною 22 мм і також полегшена. Передня кромка Т-подібна, з двох рейок 2х10 мм, полки лонжерона перетином 4x7 мм (до кінців перетин зменшено до 4x4 мм), задня кромка—5Х7 мм.

Вся збірка ведеться на пластифікованій епоксидній смолі, у відповідальних місцях встановлюються, куточки-косинки, їх товщина близько 2 мм, Матеріал—липа. Закрилки вирізаються з фанери товщиною 3 мм, після обробки контуру вони полегшуються. Обтяжка крила — лавсанова плівка. Стабілізатор виструганий з липової заготовки товщиною 5... 6 мм. як і кермо висоти, який додатково полегшується.

Після обтягування лавсановою плівкою ці деталі збираються за допомогою трьох шарнірів типу «зчеплені шпильки». Система управління, основні геометричні параметри якої вказані на малюнках включає гойдалку (матеріал — дюралюміній), троси (звитий втричі корд), кабанчики керма і закрилків (дюралюміній) і тяги (дріт  2 мм). Легкість ходу всіх деталей системи управління повинна бути забезпечена без люфтів. В зоні закінцівки правої консолі розмістити вантаж масою 20 г.

I—пінопластова закінцівка (всередині видовбана для полегшення), 2—передня кромка (дві рейки перетином 2Х10 мм), 3—друга рейка Т-подібної кромки, 4—нервюра (фанера I мм), 5—троси, 6—полка лонжерона (сосна перерізом 4X7 мм), 7— качалка управління, 8— паливний бак (розміщується між жорсткими обшивками лобика крила), 9—боковина (фанера I мм), 10— силова частина фюзеляжу (фанера 12 мм), 11— імітація ліхтаря, 12—стрингери (сосна перерізом 4X12 мм), 13— пінопластова частина фюзеляжу, 14— хвостова бобишках або зашивання (липа або тонка фанера з двох сторін), 15—кіль (фанера 1... 2 мм), 16—петля навішування керма, 17—кермо висоти (липа або сосна товщиною 5 мм), 18—стабілізатор (липа товщиною 5... 6 мм), 19— закрилок (фанера товщиною 3 мм, навішування — на нитяній пришивці до задньої кромки крила), 20 — Центральна нервюра (липа товщиною 22 мм), 21—задня кромка (сосна перетином 5X7 мм), 22 — мідні трубки для виведення тросів.